На радість окупантам

Як Україні вибратися з тенет непотизму

http://zaxid.net/news/showNews.do?yak_ukrayini_vibratisya_z_tenet_nepotizmu&objectId=1324253

Олександр Косвінцев, 29 вересня 2014 10547 1

До теми

Якщо росіян зіпсувало житлове питання, то українців – кадрове. За останні півроку навколо деяких владних крісел в Україні було зламано стільки списів, що, напевно, вистачило б відбити не одну атаку путінських найманців. Чим небезпечні для країни кадрові прорахунки правлячої верхівки?

Українці, звісно, ще не забули, що в часи Януковича основні державні посади займали його фаворити. Так Генеральна прокуратура країни, віддана на відкуп користолюбцеві Пшонці, перетворилася на корупційне гніздо, де прихильність до беззаконня вважалася особливим шиком. Так суди стали схожими на якусь подобу «мавпятника», де за суддівськими кафедрами сиділи «мавпи» в мантіях, готові виконати будь-яку команду дресирувальників. Так міліція, покликана захищати народ, переродилася в розстрільну команду...

Українське суспільство однозначно засудило кумівство і протекціонізм, в тенета яких потрапило у незапам'ятні часи. Цей осуд – теж одна з причин повалення ненависного режиму. Здавалося, після таких трагічних подій, що сталися в Києві з листопада минулого року по лютий нинішнього, українці вже ніколи не змиряться з путами непотизму, що не дають країні нормально розвиватися. На жаль, ці очікування поки що не виправдовуються.

На радість окупантам

Зізнаюся, я довго цього чекав. Дуже хотілося почути думку фахівця. Самому як людині, далекій від військової справи, було якось недоречно писати про те, що за Крим українці могли і повинні були побитися ще на самому початку окупації. Звісно, з'явилися б жертви, і навіть подумати про це страшно. Але хіба відразу не стало ясно, що кремлівський бандит не зупиниться на півострові? Хіба зараз немає жертв? Можливо, зараз їх навіть більше...

Сутичка України з путінською вояччиною могла проходити в умовах порівняно обмеженої території за підтримки кримських татар, для яких та земля – свята. У всякому разі, в сучасних умовах віддавати загарбникові частину території без опору – не зовсім патріотично. Не по-державному якось. Такі думки, вибачте, виникали у мене в ті сповнені гіркоти дні, і не тільки в мене.

Пригадуються пристрасні заяви нардепа Анатолія Гриценка. Екс-міністр оборони неодноразово виступав у ЗМІ з закликами рішуче діяти, давати відсіч «зеленим чоловічкам» на півострові. «Або ми здаємо країну, або захищаємо», – твердив парламентарій і підкреслював, що у держави є можливість гідно відповідати на путінську агресію.



І ось днями про те ж саме висловився інший військовий фахівець. В інтерв'ю «Українському тижню» ще один колишній глава Міністерства оборони України Михайло Коваль заявив, що українська армія могла запобігти анексії Криму.

«У Керченській протоці затопили б кілька поромів, поставили б «Рапіри» (протитанкові гармати – авт.), відкрили б вогонь по гвинтокрилах і літаках. Кілька згоріло б, інші не вилетіли б. Вважаю, що там було достатньо мужиків, готових виконати нормальний наказ», - зазначив екс-міністр.

Чому українська армія розписалася в безсиллі, може почасти прояснити біографія тодішнього міністра оборони Ігоря Тенюха. Майже вся кар'єра вихідця зі Львівщини була присвячена військово-морському флоту. В апараті МО він працював лише на других ролях. У квітні 2010 року був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я. Скажи тоді хтось, що ця людина повернеться на службу як глава оборонного відомства, його б просто засміяли.

Однак в кишені у хворого відставника лежала «запасна карта» – членський квиток партії «Свобода». Після втечі Януковича, коли лідери опозиції почали ділити портфелі, ця маленька книжечка зі зображенням трьох пальців у вигляді тризуба зіграла роль потужного козиря.
Пізніше квотно-партійний принцип вирішення кадрових проблем жорстко засудили багато українських політиків. Не минуло й місяця після призначення, як пана Тенюха відправили у відставку. Але була вже пізно: Крим він, за висловом його наступника Коваля, «просто прос*ав». На радість окупантам, звичайно.

Така ціна змови опозиційного тріумвірату («Батьківщина», УДАР і «Свобода»), який скористався перемогою народу в Революції гідності для прилаштовування своїх людей у високих кабінетах.
До речі, цей зговір відбився не тільки на обороноздатності країни.

Як відомо, ще один представник націоналістів, Олег Махніцький, після Євромайдану був призначений генпрокурором. За чотири місяці роботи на цій ключовій державній посаді він мало чим відзначився, хіба що було спущено на гальмах справу про дикий напад «свободівців» на керівника Національної телекомпанії України. Правове відомство виявилося серйозно дискредитованим.

А чого ви хочете? Якщо чиновник отримав посаду внаслідок кадрового дерибану, він завжди буде більше думати не про інтереси справи і країни, а про те, як віддячити своїм благодійникам.


4352628215387989.html
4352663053085373.html
    PR.RU™